Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №922/5129/14
Ухвала КГС ВП від 11.02.2019 року у справі №922/5129/14
Постанова ВГСУ від 31.03.2015 року у справі №922/5129/14
Постанова ВГСУ від 09.08.2016 року у справі №922/5129/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 922/5129/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Короткевича О.Є.

За участю представників : ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Сидоренка А.С.; ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" - Сивака А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ " Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від

05.02.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2014 в частині відмови у стягненні штрафу та пені по справі № 922/5129/14 за позовом ПАТ " Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" до ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення коштів в розмірі 295 696 167, 22 грн,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 позивач - ПАТ " Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" звернувся з позовом до Господарського суду Харківської області до ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення грошових коштів, а саме, 225561135,50 грн - основного боргу, 27947095,75 грн - інфляційних витрат, 21910768,41 грн - пені, 16349279,49 грн - 7 % штрафу та 3927888,07 грн - 3% річних, а всього в сумі 295 696 167, 22 грн., за договором №061/14-ПР купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013

та стягнення з відповідача всіх судових витрат в сумі 73080,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2014 по справі № 922/5129/14 /суддя : Калініченко Н.В./ позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 223 561 135,50 грн. основного боргу, 3 927 888,07 грн. - 3 % річних, 27 947 095,75 грн. - інфляційних витрат та 73080,00 грн - судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 по справі № 922/5129/14 /судді : Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Камишева Л.М./ рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2014 змінено в частині стягнення судових витрат, стягнено з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь позивача 63 748,44 грн - судового збору за подачу позовної заяви, стягнено з ПАТ " Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 913,00 грн; в решті рішення суду 22.12.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ " Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2014, в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 21910768,41 грн та 7 % штрафу в сумі 16349279,49 грн, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення по справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму пені та 7 % штрафу.

Відповідач - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "НАК "Нафтогаз України", який підтримав касаційну скаргу, представника ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", який заперечував проти касаційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) 10.12.2013 укладений договір №061/14-ПР купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2. договору газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для власних потреб. Відповідач є кінцевим споживачем.

Згідно з п.2.1. договору позивач зобов'язався передати відповідачу з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 193 620,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п.2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим Договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п. 2.1.2. договору).

Порядок та умови передачі газу визначені п.3 договору, так п.3.3. договору передбачено, що приймання-передачі газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Відповідно до п.3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п.5.2. договору ціна за 1000 куб м природного газу становить 3 459,00 грн, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування , розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2% та податок на додану вартість за ставкою 17%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами - 295,60 грн, крім того, ПДВ 17% - 650,04 грн, всього з ПДВ - 4473,82 грн.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу. Оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.11 договору він діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Між сторонами були укладені чотири додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу від 10 грудня 2013 року № 061/14-ПР: № 1 від 31.01.2014, №2 від 16.04.2014, №3 від 22.05.2014 №4 від 25.06.2014 (а.с.19-22).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов вищевказаного договору ПАТ "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" протягом січня, лютого, квітня 2014 року поставило, а ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" прийняло природний газ на загальну суму 283 561 135,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 164 53 553,56 грн.; від 28.02.2014 на суму 104 203 384,39 грн.; від 30.04.2014 на суму 14 844 197,55 грн. (а.с. 23-25).

Дані акти приймання-передачі підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" природний газ за договором від 10.12.2013 отримало, але його вартість оплатило частково, що підтверджується довідкою про операції, довідкою про сальдо та не заперечується відповідачем (а.с. 26, 27, 42-44).

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 30.09.2014 відповідач частково погасив заборгованість за договором №061/14-ПР купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013 у сумі 2 000 000,00 грн.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що факт порушення ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" умов договору від 10.12.2013, підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем, а оскільки відповідач частково погасив основну заборгованість за договором в сумі 2 000 000,00 грн., то позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" основного боргу підлягають задоволенню в сумі 223 561 135,50 грн., відповідно до вимог ст.526 ЦК України, також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 3 927 888,07 грн. та 27 947 095,75 грн. інфляційних втрат, на підставі вимог ч.2 ст.625 ЦК України, якою встановлено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 21910768,41 грн та 7 % штрафу в сумі 16349279,49 грн, за порушення умов договору, суд першої інстанції виходив з того, що дана вимога позивача суперечить ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Харківський апеляційний господарський суд погодився із вказаними висновками суду першої інстанції, проте дійшов до висновку про те, що рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2014 підлягає зміні в частині стягнення судових витрат, відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

У касаційній скарзі рішення суду першої інстанції від 22.12.2014 та апеляційна постанова від 05.02.2015 оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 16349279,49 грн та пені 21910768,41 грн., в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються у касаційному порядку та не є предметом касаційного перегляду.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002 порушено провадження по справі №Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2011 по справі №Б-23/75-02 здійснено заміну назви боржника на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (а.с.45- 50).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Позивачем - ПАТ "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" була нарахована пеня в сумі 21910768,41 грн та 7 % штраф в сумі 16349279,49 грн, за порушення умов договору №061/14-ПР купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013, після порушення провадження по справі про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", під час дії мораторію.

Згідно з ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відтак, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2011 по справі №Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог передбачених в ч.6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 51-53).

Дана правова позиція про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладена в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 по справі №29/5005/16170/2011.

Відповідно до ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, належним чином перевіривши фактичні обставини справи та зібрані по справі докази, доводи та заперечення сторін, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені та штрафних санкцій за невиконання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" умов договору №061/14-ПР купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013, під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2014 в частині відмови у стягненні штрафу та пені по справі № 922/5129/14 постановлені у

відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від

05.02.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2014 в частині відмови у стягненні штрафу та пені по справі № 922/5129/14 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Короткевич О.Є.